Інтерв’ю ректора Національної школи суддів України для правової газети “Юридичний вісник України”

Микола ОНІЩУК: «Перед колективом НШСУ сьогодні стоять надзвичайно складні завдання, з якими ми досі не стикалися»…

Читати інтерв’ю на сторінках видання

Останнім часом усе більшу увагу в суддівському середовищі привертають питання, пов’язані з оголошеними доборами суддів апеляційних і місцевих судів. Особливо резонансними виявилися теми щодо когнітивного тестування, неподолання претендентами, які брали участь у конкурсі на посади суддів апеляційної палати ВАКСу, етапу практичних завдань, наслідком чого стало оголошення нового конкурсу. Реальну стурбованість викликало також припинення фінансування міжнародної технічної допомоги з боку американського уряду, що мало наслідком перегляд багатьох програм співпраці.

Важливим, якщо не визначальним, пріоритетом у діяльності всіх органів суддівського врядування стали питання нашої інтеграції в ЄС у зв’язку з відкриттям переговорів по 23-му кластеру. Обговорити комплекс цих питань ми вирішили з одним із найдосвідченіших фахівців у цій сфері – ректором Національної школи суддів України, доктором юридичних наук Миколою ОНІЩУКОМ. На цей вибір вплинуло й те, що ця національна установа відіграє, можливо, не таку вже й помітну, але досить суттєву роль у забезпеченні оголошених конкурсних процедур добору суддів, і не тільки. Це якраз той випадок, коли відома приказка «про золотнік» є доречною.

– Миколо Васильовичу, нещодавно в одному з ваших інтерв’ю Ви наголосили на значущості початкової підготовки новопризначених суддів. У чому полягає проблема?

– Як відомо, нині органи суддівського врядування здійснюють добір значної кількості суддів як апеляційної, так і першої інстанції. Загалом конкурсні процедури охоплюють понад 2 300 суддів, а набір 1 800 суддів місцевих судів розпочнеться з першого березня. Це та чисельність суддівського корпусу, яка сьогодні становить дефіцит у системі правосуддя. З огляду на те, це, хоча й довгоочікуваний (останній добір суддів, як відомо, здійснювався в 2018–2019 роках), але конче необхідний крок. Не секрет, що сьогодні чи не кожне третє рішення ЄСПЛ стосується теми компенсацій заявникам у зв’язку з надмірною тривалістю судового розгляду справ українськими судами.

– Тут важко не погодитися, адже подальше зволікання з вирішенням проблеми кадрового голоду могло б призвести до колапсу судової системи, а отже, й до порушення конституційного права громадян на доступ до правосуддя. Зрозуміло, що за таких обставин говорити про поступ України до членства в ЄС було б неможливо…

– Ви маєте рацію. Нещодавно мені довелося взяти участь у важливому заході, організованому нашими європейськими колегами спільно з Урядом нашої країни, де розглядалися кроки України щодо дорожньої карти за розділом 23 «Судова влада та основоположні права». І тема справедливого, неупередженого правосуддя та його підзвітності суспільству без сумніву є однією з найголовніших. Тому не випадково, що саме цей кластер наших зобов’язань охоплює майже всі складові гарантування захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина. Є очевидним, що саме розвинутість системи правосуддя, її здатність у розумні строки забезпечувати виконання конституційного обов’язку держави щодо справедливого й неупередженого правосуддя, яке відповідає стандартам ЄС, є визначальним критерієм нашого майбутнього членства.

– Загалом це слушно, але то, так би мовити, макрооцінки та загальні підходи. Тож давайте повернемося до питання подолання кадрового голоду та актуальних викликів і ризиків на цьому шляху.

– Дійсно, далеко не все тут йде гладко. Причини цього різні: відсутність тяглості в роботі окремих органів суддівського врядування, одночасність чи паралельність низки кваліфікаційних процедур добору суддів, зміна підходів та самого порядку добору, ухвалення рішень законодавчого характеру у відповідь на ті чи інші ускладнення організаційного чи методичного характеру. Також маємо нестабільність міжнародної технічної допомоги − читачі ЮВУ добре знають, про що йдеться. І цей перелік можна продовжувати. Водночас, попри названі ускладнення і труднощі, перспектива вирішення основної проблеми системи правосуддя − гострої нестачі суддівських кадрів – на сьогодні все ж виглядає більш оптимістично.

– Яку роль у цьому процесі відіграє установа, яку Ви очолюєте? Адже, судячи зі змісту так званого «тіньового звіту» (його упередженість уже ні в кого не викликає сумнівів), далеко не всі правники, а тим більше громадянське суспільство загалом, проінформовані про роль і важливість НШСУ у цьому процесі.

– Дякую за це запитання. Дійсно, НШСУ насамперед відповідає за суддівську освіту в усіх її існуючих формах та проявах. Наші навчальні заходи поширюються також на помічників суддів, наукових консультантів (де вони є), апарати судів загалом − а це понад

25 тисяч працівників, а також Службу судової охорони. Безперечною складовою освітнього процесу для суддів є й дистанційне навчання (e-learning). Варто зазначити, що загальний навчальний пул школи суттєво перевищує середній показник аналогічних установ ЄС. Для прикладу, у Французькій школі магістратів (ENM), яка є найбільшою в ЄС, за рік навчальними заходами охоплюється від 28 до 30 тисяч слухачів, а за звітом НШСУ за 2024 рік − 41 тисяча.

– Ви маєте рацію, що через низку причин, і швидше за все недостатню інформаційно-комунікативну складову в діяльності НШСУ, її роботу недооцінюють. Однак давайте повернемося до теми добору суддів та конкурсних процедур, які вже розпочато або очікуються.

– Відповідно до закону та статуту Школи, окрім суддівського навчання, ми відповідаємо за науково-методичне забезпечення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України − органу, безпосередньо відповідального за добір (читай – рекрутинг) суддів. Насправді ж за цією науковою термінологією стоять доволі практичні й значущі речі − забезпечення Комісії екзаменаційними ресурсами − тестами з права та історії української державності, практичними завданнями в рамках кожної спеціалізації та інстанційності. Буду відвертим: без НШСУ, її спроможностей готувати десятки тисяч тестів і сотні практичних завдань жоден конкурс, навіть за умови залучення міжнародної технічної допомоги, просто не відбувся б.

– Пане Миколо, наразі добре відомо, що нині триває, а точніше вже перебуває ближче до завершення, конкурс на зайняття 550 вакантних посад в апеляційних судах. Одинадцятого грудня 2024 року оголошений конкурс на 1 800 вакантних посад суддів місцевих судів. Не за горами конкурси до Вищого спеціалізованого адміністративного суду та Київського міського окружного адміністративного суду. А як відомо, судді, які будуть призначені за результатами цих конкурсів, принаймні ті з них, що не мають досвіду здійснення правосуддя, а це всі судді місцевих судів, не набувають повноважень (попри їх призначення і прийняття присяги судді), доки не пройдуть початкову підготовку в НШСУ?

– Так, це дійсно є прямою вимогою закону, але водночас і конституційним обов’язком держави – допустити до здійснення правосуддя лише суддів, що володіють належними уміннями, навичками та знаннями, необхідними для виконання цієї важливої і вiдповiдальної мiсiї, яка покладена на судову владу. Тож перед НШСУ та її колективом стоять надзвичайно складнi завдання, з якими ми досi не стикалися, з забезпечення початкової пiдготовки новопризначених суддiв.

– Що Ви маєте на увазi?

– У зв’язку зi змінами, внесеними до Закону про судоустрiй i статус суддiв (який набрав чинностi 1.01.2024 року), початкова пiдготовка здiйснюється, як вже зазначалося, не до, а п i с л я призначення суддi на посаду та триває два мiсяцi, що є доволі нетиповим явищем. Що є доволi нетиповим явищем. У країнах ЄС мінімальна тривалість навчання як пiдготовка до професiї становить 12 мiсяцiв. Справедливостi заради варто зауважити, що це був вимушений крок з боку українського законодавця (з огляду на кадрову ситуацiю в системi правосуддя). Тож ідеться про те, щоб протягом цих двох мiсяцiв шляхом застосування інтенсивних навчальних інструментів забезпечити фахову готовність новопризначених суддів до відправлення правосуддя.

– Але ж Школа суддів вже мала досвiд проведення спецiальної пiдготовки суддiв у 2017–2018 роках, яка, якщо менi не зраджує пам’ять, тривала 9 мiсяцiв?

– Так, i це той досвiд, який ми будемо використовувати при моделюваннi цього навчання. Звiсно, що будуть й особливостi, обумовленi iснуючими законодавчими обмеженнями та реальними умовами, в яких ми перебуваємо. Йдеться насамперед про безпековий компонент, хоча будемо сподiватися на покращення ситуацiї в цій сфері. Існує також проблема перевантаженостi чинних суддiв, яких ми долучаємо до тренерської (викладацької) дiяльностi в школi. Для довiдки: пiд час проведення спецiальної пiдготовки, про яку йшлось, ми залучили понад 500 чинних суддiв. Нинi ж, з огляду на обставини, про які зазначалося, такої можливостi в нас немає. Ще одним викликом є чисельнiсть суддiвської навчальної аудиторiї. Вiдомо, що загальновизнаним стандартом суддiвського навчання є робота в малих групах. Органiзувати таку кiлькiсть навчальних груп і площадок без власного аудиторного фонду і суддівських спроможностей – вкрай складне завдання.

– У чому ж вихiд? Яке Ваше бачення вирiшення цього непростого завдання?

– Перше – це поєднання очного й онлайн-навчання, щоб тренiнги, якi передбачають симуляцiю судового процесу, управлiння залом судового засiдання, особливостi розгляду чутливих справ (ювенальних, гендерних, воєнних тощо), а також справ щодо захисту прав i свобод людини та громадянина, проводилися шляхом безпосередньої участi суддiв i тренерiв в аудиторiї. Думаю, що спiввiдношення офлайн- i онлайн-навчання має становити приблизно один до трьох або один до чотирьох. Ми також звертатимемося до ВККСУ, ВРП, Офiсу Президента з пропозицiєю, щоб укази про призначення суддів групувалися за спецiалiзацiями, а iнтервали мiж ними враховували тривалiсть початкової пiдготовки та ресурси НШСУ. Оптимальним видається пiдготовка близько 900 суддiв на рiк – три потоки по 300 суддiв. За таких умов судова система, хоча й не одномоментно, таки зможе вiдновити свою нормативну чисельнiсть уже найближчим часом.

– Якi ще опцiї могла б запропонувати Школа суддів України для забезпечення належної пiдготовки суддiв?

– Одна з них безпосередньо передбачена законом. Це вимога, згідно з якою новопризначені судді всіх інстанцій і спеціалізацій, які не мають досвіду здійснення правосуддя, проходять тижневе навчання для підтримання кваліфікації в НШСУ щорічно. Це відрізняє їх від усіх інших суддів (крім суддів ВАКСу), для яких така вимога встановлена один раз на три роки. Складовою заходів, спрямованих на допомогу суддям у засвоєнні всіх тонкощів суддівської професії, є запровадження для вказаної категорії суддів інституту наставництва (менторства) як практично орієнтованої форми навчання. Проект відповідного положення ми розробили й скерували на розгляд Ради суддів України, щоб отримати її підтримку. Йдеться про те, що навантаження судді, визначеного наставником відповідно до вимог, умов та порядку, передбачених Положенням про наставництво, враховуватиметься як додаткове навантаження під час розподілу справ автоматизованою системою.

І нарешті, Школа суддів України за підтримки проекту «Право-Justice» готує інтерактивний посібник для новопризначених суддів. Сподіваємося, що ми встигнемо виконати цю роботу до початку їхньої практичної діяльності. Посібник міститиме поради у формі запитань і відповідей для новопризначеного судді з моменту, коли він переступить поріг суду, до якого його призначено. У ньому розглядатимуться питання організації роботи суду, процедур зовнішньої та внутрішньої комунікації, суддівського самоврядування, взаємодії з колегами та апаратом суду, фінансової дисципліни тощо.

– Дякую за готовнiсть подiлитися думками на таку важливу тему, яка стосується кожного громадянина нашої країни.

Спілкувався Федір ІЛЛЮК,

ЮВУ