Чи буде запроваджена спеціалізація суддів у справах сім’ї та дітей?

28 листопада 2024 року ректор Микола Оніщук взяв участь у семінарі з нагоди початку реалізації пілотного проєкту щодо запровадження спеціалізації суддів у справах сім’ї та дітей, який проходив у місті Києві за ініціативою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду і Міжвідомчої координаційної ради з питань правосуддя щодо неповнолітніх за підтримки Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та Всеукраїнського громадського центру “Волонтер”.

Впровадження в Україні такого елементу правосуддя, дружнього до дитини, як спеціалізація суддів з розгляду справ сім’ї та дітей, зумовлене взятими нашою державою зобов’язаннями згідно з Конвенцією ООН про права дитини й необхідністю подальшої імплементації міжнародних стандартів, рекомендацій Комітету ООН з прав дитини, пріоритетів Ради Європи та Європейського Союзу щодо забезпечення прав і найкращих інтересів дитини.

У виступі М. Оніщук зосередив увагу на потребі забезпечення комплексного й міждисциплінарного підходу до навчання суддів та інших учасників цивільних проваджень, що стосуються прав та інтересів дитини, як важливій складовій запровадження спеціалізації. Ректор зазначив, що питання спеціалізацій суддів стане більш реалістичним, коли держава буде спроможна запровадити нову територіальну організацію системи місцевих судів, яка передбачатиме суттєве їх укрупнення. За цією моделлю в місцевому суді повинно бути щонайменше 15 суддів. Тоді спеціалізація суддів стане можливою та необхідною.

Продовжуючи тему, М. Оніщук згадав про нещодавно оприлюднений ООН звіт “Становище дітей в світі – 2024 рік”, в якому прогнозуються реальні можливості гарантування та головне забезпечення прав дитини до 2050 року. У звіті міжнародні експерти визначили проблеми в національних правових системах щодо прав дитини, надали рекомендації з удосконалення внутрішніх механізмів, скерованих на “найкраще забезпечення майбутнього, в якому будуть реалізовані права кожної дитини, побудови світу, в якому кожна дитина виживе, матиме сім’ю й реалізує власний потенціал”.

Ректор підкреслив, що з урахуванням набуття Україною статусу кандидата в члени ЄС та результатів переговорного процесу щодо членства в ЄС необхідним стало вивчення суддями права ЄС та практики Суду справедливості, зокрема, щодо стандартів захисту права дитини на сім’ю. З огляду на це, навчальні плани НШСУ буде доповнено цією тематикою. Складовими компонентами освітньої програми з підготовки суддів мають стати модернізовані навчальні курси, зорієнтовані на стандарти та судову практику Європейського Союзу (Директива 2003/86) щодо права дитини на сім’ю в його широкому розумінні (право бути членом сім’ї; право бути забраним із пологового будинку; право виховуватись у сім’ї; тощо).

“Перед Національною школою суддів України стоїть завдання щодо комплексного підходу до навчання українських суддів. Він передбачає опанування сучасних методик розгляду справ, пов’язаних із сімейними спорами (розуміння психологічних особливостей дітей у контексті судових процесів; аналіз практики ЄСПЛ щодо забезпечення права дитини на сім’ю), формування міждисциплінарних знань (включення у навчальні програми питання, що стосуються ролі соціальних служб, опікунських рад, медіаторів; методи співпраці з експертами у сфері дитячої психології та соціології); навчання етичним стандартам і підходам (врахування найкращих інтересів дитини; забезпечення чутливого підходу до роботи з дітьми та родинами в складних життєвих обставинах)”, ­– резюмував ректор.

М. Оніщук також поінформував учасників семінару, що Національна школа суддів України у співпраці з міжнародними партнерами вже впроваджує програми, що враховують особливості розгляду справ у сімейній сфері. Лише протягом 2024 року 1088 суддів пройшли підготовку, яка охоплювала важливі аспекти правозастосування та судового розгляду справ із соціально-значущою проблематикою.

Підсумовуючи, ректор зауважив, що для повноцінного функціонування спеціалізації необхідно створити міждисциплінарні навчальні модулі для суддів, адвокатів, соціальних працівників та психологів; забезпечити практичну підготовку через моделювання судових розглядів і аналіз реальних справ; розробити рекомендації щодо стандартів роботи суддів із дітьми та родинами. Тобто комплексний підхід до навчання суддів та інших учасників цивільних проваджень є необхідною умовою для ефективного впровадження спеціалізації у сфері захисту прав дітей. Це дозволить забезпечити дотримання найкращих інтересів дитини, сприятиме зміцненню довіри до судової системи та відповідатиме сучасним викликам і міжнародним стандартам.