Інститут мирових суддів як інструмент залучення громад до судочинства

22 липня 2024 року ректор Національної школи суддів України Микола Оніщук взяв участь в експертному обговоренні “Інститут мирових суддів як інструмент залучення громад до судочинства”, організованому Коаліцією Реанімаційний Пакет Реформ спільно з Центром політико-правових реформ та громадською спілкою “Мережа правового розвитку” за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми “Відповідальна та підзвітна політика в Україні”, що виконується Національним демократичним інститутом, Міжнародним республіканським інститутом та Міжнародною фундацією виборчих систем, а також у партнерстві з Програмою USAID “Справедливість для всіх”.

Під час фахової дискусії було представлено експертну доповідь ЦППР щодо інституту мирових суддів як інструменту залучення громад до судочинства, а також обговорено можливі кроки та формати співпраці експертів із представниками громад на шляху до запровадження в Україні мирових судів, зокрема, порядок обрання та вимоги до мирових суддів, правовий статус та юрисдикція таких суддів, тощо.

У виступі Микола Оніщук наголосив на важливості повернення до обговорення у практичній площині теми впровадження мирового судочинства як суду громад, адже наразі це є чи не єдиним дієвим інструментом альтернативного вирішення існуючих проблем надмірного навантаженням на суди та тривалості розгляду справ. Ректор зазначив, що спроби вирішення проблеми кадрового дефіциту лише через механічне збільшення чисельності суддівського корпусу, вже не кажучи про фінансову “обтяжливість” таких рішень для уряду, не відповідають сучасним уявленням щодо ролі досудових і позасудових механізмів у вирішенні суспільних суперечок. Варто мати на увазі й існуючі реальності щодо демографічної ситуації в країні, яка суттєво поглибилася в умовах війни, факту окупованих територій, де зупинено здійснення правосуддя українськими судами.

М. Оніщук зауважив, що використовувати потенціал обов’язкового досудового врегулювання спорів, передбачено частиною 4 ст. 124 Конституції. Це і є концепт впровадження мирового судочинства. Тож настав час поглянути на це як на практичну потребу суспільної та політико-професійної необхідності й законодавчо закріпити таку форму залучення населення до відправлення правосуддя.

Ректор також торкнувся питань щодо принципів визначення кількості мирових суддів для кожної громади, вимог до мирових суддів,  правового статусу та юрисдикції мирових судів. Так, зокрема: мирові судді мають обиратися населенням громад на 5-річний термін одночасно з обранням органів місцевого самоврядування; претендувати на ці посади зможуть громадяни віком від 30 до 60 років, при цьому наявність вищої юридичної освіти не обов’язкова; рішення мирового судді може бути оскаржене до місцевого загального суду, яке є остаточним; підвідомчість – малозначущі спори і дрібні адміністративні правопорушення; дисциплінарна відповідальність мирового судді – регламентний комітет органу місцевого самоврядування; процедури розгляду – спрощені та мають бути безпосередньо передбачені законом; утримання – за рахунок місцевого бюджету.

Насамкінець М. Оніщук констатував, що сьогодні відбувається формування медіативної культури суспільства, а також суттєво змінилося відношення політикуму, судової системи та професійного середовища до інституту мирових суддів, тобто перспективи впровадження мирового судочинства виглядають досить реальними.

Від Національної школи суддів України в експертному обговоренні також взяла участь головна наукова співробітниця відділу “Тестологічний центр” Ніна Ігнатченко.