Інститут відводу (самовідводу) судді як ефективний механізм забезпечення неупередженості суду

У Києві відбулася презентація звіту «Неупередженість суду та відвід суддів у контексті п. 1 ст. 6 ЄКПЛ: аналіз практики ЄСПЛ і національний контекст». Захід організовано Проєктом ЄС «Право-Justice» задля представлення професійній юридичній спільноті результатів аналітичного дослідження та ініціювання структурованої дискусії щодо вдосконалення національного механізму забезпечення неупередженості суду у світлі стандартів ЄСПЛ.

До участі у дискусії запросили суддів Верховного Суду, Конституційного Суду України, представників суддівського врядування та самоврядування, Національної школи суддів України, академічної спільноти, а також міжнародних партнерів.

Серед ключових спікерів були:

– Тетяна Цувіна, авторка звіту, докторка юридичних наук, професорка, експертка Проєкту ЄС «Право-Justice», завідувачка кафедри цивільного судочинства, арбітражу та міжнародного приватного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого;

– Віргіліус Валанчюс, рецензент звіту, старший міжнародний експерт компонента «Підтримка процесу євроінтеграції в секторі юстиції» Проєкту ЄС «Право-Justice»;

– Наталія Сакара, рецензентка звіту, кандидатка юридичних наук, доцентка, суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді.

Як зазначали учасники презентації, практика Європейського суду з прав людини щодо тлумачення та застосування пункту 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є визначальним орієнтиром для національних судів.

Очільниця Навчальної лабораторії з вивчення права ЄС Національної школи суддів України Наталія Ахтирська під час предметної дискусії зауважила, що викладені в дослідженні підходи та практика ЄСПЛ уже враховуються під час розробки навчальних програм для суддів. Вона підкреслила, що системне впровадження стандартів неупередженості суду є важливим як у контексті забезпечення права на справедливий суд, так і в межах євроінтеграційних процесів України.

Підхід ЄСПЛ щодо неупередженості суддів передбачає виокремлення суб’єктивного та об’єктивного критеріїв, які мають існувати одночасно для того, аби суд вважався неупередженим. У своїй практиці Європейський суд з прав людини розглядав широкий спектр ситуацій, які можуть поставити під сумнів об’єктивність правосуддя. Серед них – наявність родинних чи професійних зв’язків зі сторонами спору, попередня участь судді у розгляді тієї ж справи в іншій інстанції або в іншому процесуальному статусі, публічні висловлювання щодо предмета спору, а також фінансова чи інша зацікавленість у результатах справи. Узагальнення та систематизація цієї практики дозволяє сформувати чіткі орієнтири для національного правозастосування та сприяє однаковому розумінню стандартів неупередженості.