Подолання кадрової кризи в системі правосуддя

15–16 червня 2021 року в місті Києві ректор Микола Оніщук узяв участь в роботі дводенного ІX Міжнародного судово–правового форуму, який став майданчиком для обміну думками та досвідом суддів і провідних юристів України в пошуку шляхів вирішення актуальних питань щодо здійснення правосуддя й формування судової практики.

У ході презентації під час сесії “VIEW 360°” щодо проблематики формування та функціонування суддівського корпусу Микола Оніщук зазначив, що кваліфікація суддів в Україні, за всіма оцінками, є досить високою. Водночас ректор зосередив увагу учасників форуму на заходах зменшення навантаження на суди та пропозиціях щодо оптимізації процедури добору кандидатів на посаду суддів. За його словами, сьогодні система правосуддя перебуває у стані кадрового голоду, а у випадку зволікання із прийняттям законопроєкту № 3711-д перейде, узагалі, у стадію кадрового колапсу. Тому може виникнути необхідність пошуку альтернативних моделей кадрового наповнення судів. Національна школа суддів України, зокрема, готова взяти на себе всю кваліфікаційну частину цього процесу.

Ректор прокоментував положення нещодавно затвердженої трирічної Стратегії розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства, які передбачають розвиток позасудових і досудових процедур урегулювання спорів, наголосивши, що мінімум двадцять п’ять відсотків судових спорів в Україні можуть вирішуватися в позасудовому порядку. Він додав, що наступними кроками зменшення навантаження на суди мають стати діджиталізація та оптимізація мережі судів.

Микола Оніщук розповів про варіанти оптимізації процедур конкурсного добору кандидатів на посаду судді та майбутньої підготовки суддів.

Своє бачення зазначеної тематики також висловили народний депутат України Тарас Тарасенко, член Вищої ради правосуддя Світлана Шелест, суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Іван Міщенко, суддя Окружного адміністративного суду м. Києва Руслан Арсірій, член Ради суддів України, суддя Київського апеляційного суду Тетяна Невідома, партнер GOLAW Катерина Манойленко та адвокат ЮК “АМБЕР” Людмила Козятник.

Під час другого дня роботи форуму Микола Оніщук у своєму виступі на сесії щодо функціонування адміністративної юстиції в Україні висвітлив питання дискреції та ефективного захисту прав в адмінсудочинстві, проблеми їх правозастосування, нагадавши, що відповідно до Конституції України адміністративні суди створені та діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин, а також що будь–яке управлінське рішення стосовно особи, ухвалене державним чи муніципальним органом, незалежно від способу прийняття, рівня і місця органу у відповідній системі, правових підстав, мотивів, способу та форм ухвалення, підлягає судовому контролю.

Чинниками, що впливають на ефективність судового контролю за дискреційними рішеннями владного органу, Микола Оніщук назвав відсутність законодавчо визначеного терміна “розсуд”, усічене тлумачення поняття “дискреція” та помилковість твердження про виключну компетенцію суб’єкта владних повноважень видавати управлінський акт і неможливість суду зобов’язувати орган ухвалити відповідне рішення з метою захисту порушеного права. Посилаючись на практику судового контролю за дискреційними повноваженнями у країнах Ради Європи, ректор зазначив, що адміністративне судочинство України стосовно судового контролю за дискреційними повноваженнями формувалося відповідно до німецької правової традиції, проте в українських реаліях відхід від принципу повного судового контролю означає вихід за межі конституційних засад у діяльності адміністративних судів та втрату ними своєї ролі.

Микола Оніщук також окреслив основні правила визначення меж судового контролю, навів вітчизняний алгоритм перевірки оцінки рішень адміністративного органу та вказав критерії ефективного захисту права, порушеного дискреційним рішенням, підкресливши, що адміністративна юрисдикція є вартовою верховенства права, адже саме їй доводиться приймати надзвичайно важливі та складні рішення, пов’язані з контролем за діяльністю посадових осіб виконавчої влади та місцевого самоврядування в інтересах громадянського суспільства.