ДОСТУП ДО ПОСАДИ СУДДІ СТАВ ВИКЛЮЧНО КОНКУРСНИМ // Ректор національної школи суддів Микола Оніщук на "Прямому" у програмі "Подія Вересня"

Ректор національної школи суддів Микола Оніщук розповів на "Прямому" у програмі "Подія Вересня" про зміни до Конституції щодо організації правосуддя та реформування судової системи.

Яким чином реформувати ту судову систему, яка наскрізь абсолютно гнила і довіри у суспільства до неї немає? З чого починати?

- Ситуація виглядає дійсно доволі складною, хоча і не такою безнадійною. І якраз той мотузок чи, як інколи кажуть, цепок, за який треба потягнути – він знайдений. І я хочу повернути до подій півторарічної давності, коли були внесені зміни до Конституції. У 2016 році все, що стосується системи організації правосуддя, було змінено… І ми маємо право очікувати, що ситуація таки зміниться. Перше, що було зроблено – це парламент і президент практично були усунуті від процедури призначення і звільнення суддів. Не секрет, що в парламенті того чи іншого суддю знімали з результативного голосування, бо він не так вирішив справу фракції, керівнику фракції чи комусь там. Це було. І таким чином, парламент був вилучений з цієї процедури. І сьогодні призначення та звільнення суддів цілком належить спеціально створеному органу, де більшість складають саме судді, – це Вища рада правосуддя. Це було найголовніше. Тому що суддівська кар’єра сьогодні практично не залежить від політиків, від того, хто має владу.

Друге, що було суттєво зроблено – доступ до посади судді став виключно конкурсним. Раніше хтось приводив суддю на посаду. Як правило, це ті, хто мав можливості його привести. А тепер ця доріжка закрита. І знову ж таки це стосується кар’єри. Тепер суддя не залежить, не шукає можновладця, а він думає, як перемогти в конкурсі. А щоб перемогти в конкурсі, треба мати фахові знання, треба мати репутацію, треба мати порядок в своїх майнових статках. І це вже розпочато. Але це лише початок, це півдороги. Ще треба сформувати належні практики, сформувати доброчесні практики діяльності Вищої кваліфікаційної комісії, Ради правосуддя, самих суддів – з тим, щоб вони були корпорацією, яка не є закритою, а вона повинна бути відкрита для суспільства. Але повинна впливати і бути здатною самоочищуватися. Для цього вже є тепер інструменти. І Вища рада правосуддя сформована у спосіб, де більшість з 21 члена цієї ради складають судді.

Що стосується процедури звільнення суддів з посади та ініціативи щодо підготовки кандидатів на посаду судді, Оніщук зазначив: У них немає гарантій сидіти довічно. Суддя у випадку грубих, очевидних порушень – чи то коли йдеться про хабар, чи то коли йдеться про свідоме зловживання і нехтування правами, в тому числі процесуальними – може бути звільнений Вищою радою правосуддя. Не політичними інститутами. Тобто там, де сидять його колеги-судді, 11 з 21-го – вони вирішують його долю.

Зараз ще не так багато практик, бо зміни тільки почали діяти, але вже чимало суддів звільнено з посад. Правда, у переважній своїй частині це судді, які свого часу ухвалювали рішення по Майдану або які вчинили очевидні, не сумісні зі статусом судді, поступки: коли беруть хабара, коли стріляють чи коли п’яні, чи коли скоюють злочини. Але треба і добратися і до професійних чеснот. Але це лише закладені підвалини, лише початок цих нових інструментів. Це запроваджуються нові явища в судовій системі. Наприклад, кандидатів ми тільки почали готувати. Буквально два місяці назад Національна школа суддів приступила до спеціальної підготовки кандидатів з числа помічників суддів. Утворився дефіцит суддівський. Сьогодні суди, особливо місцеві, практично заповнені наполовину. А про яке якісне правосуддя можна говорити, коли маса справ, 150-250 справ на одного суддю? Так от, ми почали готувати кандидатів. І перші з них зараз цю підготовку проходять, і через місяць вони її завершують. Це скорочений термін, бо вони помічники, вони мають певні уявлення про правосуддя.

Чи політичні чинники, які настають в 2019 році, а саме нові вибори президента і парламенту, нічого не змінять?

- Ми були б ідеалістами, якби сказали, що можуть не вплинути. Можуть вплинути. Але важливіше інше: чи змінять напрям, чи інституційно зруйнують те, що було вибудувано? Я впевнений, що ні. Тому що реформа вже спирається на Конституцію, на конституційні зміни. Це не просто – взяти і змінити закон. Прийшла інша політична сила і говорить, що ми хочемо бачити її такою. Ні, це вже не вдасться. По-друге, хоч політикам це тяжко дається, але насправді в незалежному правосудді зацікавлені всі. Як це не парадоксально, але в незалежному правосудді – я думаю, що це вже приходить до розуму всім – однаково мають бути зацікавлені і ті, хто в опозиції, і ті, хто при владі. Хоча ці спокуси притаманні українському політикуму: що сьогодні ми тут, і все має обслуговувати нас. Вони є, але їх роль і вплив стають все меншими.

Що стосується змагальності в судовому процесі та ролі адвокатів, Оніщук розповів: Вже сьогодні, якщо ми з вами підемо в якийсь кримінальний процес, ситуація не виглядає так, як це було за радянських часів. Прокурор сьогодні вже не є фігурою, який беззастережно впливає на суддю, і суддя там тільки рота розкриває, що приніс прокурор. По-перше, прокурор сьогодні не приносить у суд томи. Він передає обвинувальний акт – це шість-вісім сторінок тексту. А всю справу возить з собою. Суддя вже їх не читає. Крім того, внесли зміни в кримінальний процес. Зараз готується новий закон про адвокатуру, який ще краще захищає адвоката. І, до речі, адвокат може бути, за новим проектом, завжди там, де є підозрюваний: чи його утримують в ізоляторі, чи його затримали, чи його допитують. Ніяких умовностей.Ви знаєте, ця змагальність уже з’явилася. Сьогодні адвокати – це спільнота. Я заходжу в зал, 400-500 адвокатів, і це вже люди, які говорять і які мають практики, які починаються більш впевненіше. І цього ляку перед прокурором, коли у нас були юридичні консультації, радянські, які по суті утримувала держава, – цього вже немає. Тому змагальність і процесуальність, і фактологічно вже сьогодні забезпечена.

І сам добір прокурорів вже змінився. Доступ до посади прокурора стає аналогічним, як і доступ судді до посади. Необхідно спочатку скласти відбірковий іспит, потім пройти навчання в Академії прокуратури, і потім за конкурсом посісти посаду. Так, призначить його генеральний прокурор, але це вже буде його теж підпис, як президента стосовно судді. І там запроваджуються вже елементи незалежності доступу до професії. І я не думаю, що прокурор буде службист чи спиратися на свою систему, як це було раніше.

Які перспективи створення антикорупційного суду?

- Він буде. Можливо, якийсь буде компроміс, але не настільки, щоб це саму інституцію дискредитувало. Тобто, щоб це був суд, який очікується суспільством, який хотіли бачити наші міжнародні партнери та колеги. Суд потрібен і суд буде. Для наших реалій і стану в проблематиці з корупцією це чи не єдиний вихід… З часом, можливо, через років 20, коли ситуація з корупцією стане іншою, можливо, не буде такої потреби. Але сьогодні ця потреба є очевидно нагальною. І тут компроміс з точки зору того, бути чи не бути, мені здається, просто він не на порядку денному. Суд має бути.