Навчальний експрес

НШС розкрила секрети підготовки майбутніх суддів з-поміж помічників

Минуло два місяці відтоді, як у Національній школі суддів почали навчання 285 слухачів за експрес-програмою. Новий формат освіти, стислі терміни, досвідченість кандидатів. Як ці зміни сприймають самі претенденти на мантію й чи готові вони її одягти?

Новий підхід до освіти

У НШС майбутні служителі Феміди навчаються за доволі щільним графіком: 8 год. на добу, 6 днів на тиждень плюс підготовка вдома щодня. За три місяці слухачі мають опанувати нюанси суддівської професії. Такий відносно невеликий термін визначений саме для досвідчених — помічників суддів, які мають щонайменше трирічний стаж роботи на цій посаді.

«Можу сказати, що їхній фаховий рівень досить високий: мають і теоретичні, і практичні знання. Це дуже хороша зміна», — розповів суддя-спікер і викладач НШС Володимир Гевко.

Слухачів розподілили на групи чисельністю до 25 осіб, які сформовані за регіональним принципом: 3 — у Львові, 2 — у Харкові, 1 — в Одесі та 5 — у Києві. В столиці майбутні судді опановують суддівську професію в Інституті післядипломної освіти Київського національного університету ім.Т.Шевченка.

Сама система освіти в школі суттєво відрізняється від звичного формату здобуття знань: жодних начитувань лекцій. Багато взаємодії та практики, так би мовити, не виходячи з класів.

Докорінна зміна форми навчання — вимога часу, адже розвиваються технології, в тому числі навчальні, різко зріс обсяг інформації, підвищилася динамічність законодавства. Як сказала одна зі слухачок курсу: багато суддів, які пішли з роботи, просто не сприйняли такі швидкі зміни. Тож чи варто вчити до останньої букви кодекси, якщо вони постійно змінюються? Важливіше дати розуміння закону та його застосування.

Один день у НШС

Курс підготовки ділиться на блоки. В середині кожного окремі теми — на один, два або чотири дні. Загалом програма складається з 6 блоків та включає 65 тренінгів. У кожному — практичні завдання і тестування для з’ясування ступеня засвоєння знань.

Ще до початку тренінгу слухачі можуть на електронній навчальній платформі ознайомитися з необхідними матеріалами, аби прийти на заняття з певним багажем знань, також вони ставлять запитання щодо важливих для них аспектів. Тому викладач надає необхідну інформацію й розповідає про те, що цікаво аудиторії.

Далі починається дискусія між слухачами та лекторами. Останніх, до речі, на кожному тренінгу два-три одночасно. Така кількість необхідна і для динамічного та всебічного висвітлення теми, і для проведення практичної частини занять за допомогою фасилітування.

Для виконання завдання аудиторія ділиться на кілька груп. Роботу в мікроколективі супроводжує викладач-фасилітатор. «Він має спрямувати процес таким чином, щоб у малих групах обговорили абсолютно всі аспекти практичного завдання», — пояснив викладач, суддя Господарського суду Дніпропетровської області Олександр Крижний.

Але фасилітатор не підказує правильної відповіді. Після виконання завдання кожна з груп представляє свою позицію. Тоді вже й обговорюються висновки, а вони можуть бути різними. І лише після цього викладачі коментують почуті відповіді й пояснюють, що і чому правильно.

На думку викладачів, такі дискусії допомагають краще зрозуміти і запам’ятати нову інформацію, а також навчитися мислити й шукати шляхи для розв’язання непростих або спірних завдань.

Найскладніша роль

Ще одна форма тренінгу — рольові ігри. Учасники курсу мають розв’язати модельні справи, створені на основі справжніх. Їхнє завдання — підготувати судове рішення, навчитися писати мотивувальну та резолютивну частини. Але відбувається це в умовах, наближених до реального судового засідання.

Для цього слухачі діляться на групи «позивачів», «відповідачів» і «суддів». Використовуючи фабулу завдання, перша і друга готують свою позицію і представляють її як на судовому засіданні. А група «суддів» повинна прийняти вмотивоване рішення.

«Переможених чи переможців заздалегідь немає, — зауважив О.Крижний. — Завдання сформовані з багатьма невідомими, що дає можливість групам підготувати оптимальну позицію. Прикметно, що рішення у різних групах і в різних «суддів» були відмінними, але при цьому — ґрунтовними. Результат залежав від підготовленості й фундаментальності позицій позивача і відповідача».

Втім, це не означає, що в реальній залі засідань можна виграти чи програти з однаковою вірогідністю. Фабула навчальної справи містить загальні положення, а групи так званих позивачів і відповідачів моделюють свої обставини з певною часткою фантазії, аби довести свою правову позицію.

Самі ж слухачі, люди з багаторічним стажем роботи у судах, відзначали, що за роль позивача чи відповідача всі бралися охоче. Бути ж суддею наважувався не кожен. Проголошення «Іменем України» викликало особливі почуття.

Тренери на курсі постійно акцентують: ваш підпис під рішенням — це велика відповідальність, це ваша доля і доля інших людей.

У залі засідань

Допомогти учасникам курсу опанувати суддівську професію має кілька спеціальних тренінгів: управління залою судового засідання, психологічна адаптація до суддівської діяльності, управління часом. Не секрет, що на практиці один суддя розглядає за місяць 100 справ, інший — 10. Це залежить в тому числі й від організації роботи.

«Даємо поради, як швидше розглянути справу, які можуть бути проблеми при відкритті провадження або в підготовчому судовому засіданні», — пояснив тренер, суддя Ржищівського міського суду Київської області Андрій Потапенко.

Поводження в залі засідань — також ціла наука, і тренери дають відповідні рекомендації. Суддя має бути обережним з емоціями, аби його поведінку не розтлумачили як прихильність або зневагу до когось з учасників процесу.

Є правила роботи зі скандальними учасниками: такі потребують більше уваги, їм треба поставити більше запитань або роз’яснити їхні права — все в межах процесуального кодексу. Водночас слід пам’ятати про паритет уваги до обох сторін. Навички роботи з людьми здобуваються переважно на практиці — кажуть тренери.

Живі знання

Лекції, приклади, завдання розробляли діючі судді або судді у відставці. До кожного курсу — своя робоча група і щонайменше півроку підготовки. На тренінгах аналізують реальну судову практику. Причому — найновіші рішення, прийняті тиждень-два тому. Всі курси «живі» — говорять тренери і запевняють, що додаватимуть до них і «свіжі» висновки Великої палати Верховного Суду.

Особливу цікавість слухачі виявляють до досвіду і практики суддів-тренерів. Ті діляться своїми навичками у вирішенні складних справ. Хоча кандидати на мантію прагнуть швидше завершити навчання, але водночас хочуть розширити деякі теми й мати більше часу для їх засвоєння.

Як зауважив суддя Обухівського районного суду Київської області Олександр Тиханський: «Ми підготували багато висновків і презентацій, але бачимо, що наприкінці дня слухачам важко сприймати таку велику кількість інформації». Тому відзначив потребу в додаткових днях. Приміром, на вивчення нюансів земельного права самі кандидати просять відвести 4 дні замість 2-х. Водночас є теми, яким присвячується один день.

Контроль знань

На початку тренінгу за допомогою системи «клікерів» проводяться експрес-опитування для перевірки початкового рівня знань. Передбачається, що слухачі прочитали підготовлену для них інформацію. Наприкінці тренінгу (щодня або через день) кандидати в судді знову проходять комп’ютерне тестування. За 10 хв. вони мають правильно відповісти на 9 з 12 запитань. Це — поточний контроль, бали якого в подальшому плюсуються з результатами підсумкового контролю.

Кожен блок також завершується тестуванням або підготовкою рішення за модельною справою. Кандидати в судді мають набрати щонайменше 75% максимально можливого бала за результатами всіх форм контролю. Тільки тоді вони вважатимуться такими, що пройшли навчання успішно.

«На початку ми непокоїлись, чи витримають наші слухачі такий частий стрес, — говорить А.Потапенко. — Сьогодні бачимо, що вони звикли і проходять ці тести успішно».

Коли законодавство змінюється

НШС змінила концепцію початкової суддівської освіти. Тепер і тренери, і слухачі орієнтовані не стільки на запам’ятовування та вивчення законодавства, скільки на формування вмінь майбутнього судді правильно застосовувати законодавство, ефективно комунікувати, вивчати докази, вести процес.

«Суддя — професія, в якій вдосконалюєшся все життя, вона не дає засохнути. Кожна справа — це нові правові відносини, часом і нове, змінене законодавство», — підсумовує В.Гевко.

Самі слухачі кажуть, що задоволені інтенсивністю курсу, обсягом знань. Особливі емоції викликають практичні завдання та симуляції судового процесу в групах. Високий рівень технічної бази дозволяє оперативно працювати з інформацією. До речі, майже 30% слухачів — це практикуючі адвокати (які теж мають досвід роботи помічниками). Тож вони пожертвували приватною практикою заради почесної посади і мантії.

У НШС постійно цікавляться враженнями слухачів від навчання та побажаннями щодо його вдосконалення. Регулярним — після кожного блоку — є анонімне анкетування, де вони оцінюють роботу тренерів, якість навчального матеріалу, адміністративний супровід. Постійною є практика зустрічі керівництва школи зі слухачами для обговорення актуальних питань підготовки. У форматі таких зустрічей майбутні судді змогли поспілкуватися з керівниками органів системи правосуддя, представниками проектів міжнародної технічної допомоги, експертами.

Уже наприкінці червня кандидати завершать навчання у НШС і матимуть нагоду позмагатися за вакансії. А потім на них чекає найголовніший іспит — випробування суддівською професією. Й головне, аби і через роки вони пам’ятали, як це непросто і відповідально — виносити рішення «Іменем України».

 

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Вікторія КУРІЧОВА, 
слухач:

— Досить інтенсивний курс. Всі, хто прийшов на нього, працювали в судах і знають рівень навантаження, тож мають бути готові до такої роботи. Якось нас зібралося 15 чоловік у неформальній обстановці й з’ясувалося, що серед нас — 12 юристів з червоними дипломами. Перфекціонізм — це діагноз.

Важливий досвід тренерів. Цікаво, що вони з різних регіонів і розповідають про місцеві особливості. Практичні завдання і симуляції судових засідань особливо необхідні. Адже помічники суддів — це кабінетна робота і немає достатніх навичок спілкування. Секретарі засідань комунікабельніші за нас. Коли ділилися на групи для відтворення судового засідання, то на місце головуючого судді не було охочих. Тож такий курс надзвичайно важливий. Як і вміння користуватися практикою Європейського суду з прав людини.

Завдяки технічній базі навчання проходить динамічно. Школа надала всім слухачам ноутбуки, тож працювати над завданнями можна навіть у метро.

Роман ВІТЮК, 
слухач:

— З 2009 до 2016 року працював у судах: апеляційному, Вищому господарському. У ВГС був і помічником судді, і секретарем, і консультантом. Останній рік займався адвокатською практикою, але звільнився і приїхав на навчання.

Програма дуже насичена, і тренери багато в неї вкладають. Особливо важливі практичні курси управління залою судового засідання, ведення справи. Практичних занять з таких тем можна було б зробити навіть більше.

Саме на тренінгах стає зрозумілою відповідальність за прийняті рішення. Поставити підпис — це інше порівняно з підготовкою нормативної бази для ухвалення рішення.