Ректор Національної школи суддів України Микола ОНІЩУК:

«Не протекція, а належна суддівська кваліфікація та освіта мають бути гарантією кар’єрного зростання»

Спеціальна підготовка майбутніх суддів покращиться. У цьому переконаний ректор Національної школи суддів Микола ОНІЩУК. Про те, які аргументи на користь підвищення якості освіти він навів, читайте далі.

«Завдання школи — не виправляти вади вишів щодо наданих теоретичних знань, а навчити бути суддею»

— Миколо Васильовичу, як уважаєте, яким було найбільше досягнення за рік перебування на посаді ректора?

— Перше й дуже важливе досягнення — зміна законодавчого регулювання в питаннях суддівської освіти. Ми домоглися (і нас у цьому підтримали глава держави, парламент) суттєвих змін правил доступу до професії в частині спеціальної підготовки кандидатів. Перше інтерв’ю на посаді ректора, яке я дав вашому виданню, мало заголовок «Хіба що чародій зможе за півроку підготувати професійного суддю». Саме з вирішення цього питання — підготовки майбутніх суддів — я розпочав свою діяльність.

На міжнародних форумах, науково-практичних конференціях, на кожному заході, на якому була заявлена тема суддівської освіти, ми говорили: термін спеціальної підготовки кандидатів має становити щонайменше 18 місяців.

З огляду на скрутне економічне становище в країні ми вийшли на компромісний варіант — 12 місяців. Це також прогрес, адже термін спецпідготовки збільшився вдвічі. На мою думку, висока професійна кваліфікація, компетентність судді — це вже 50% його незалежності.

Також законодавець підтримав нашу пропозицію, аби спецпідготовку здійснювала виключно НШС. Тепер це буде відбуватися централізовано — в Києві, а не так, як було раніше: школа відповідала лише за організацію підготовки, а навчання відбувалось у вищих навчальних закладах різних міст. Скажемо прямо: це йшло врозріз з європейською правовою традицією, згідно з якою підготовкою суддів має займатись автономна установа в системі судової влади. Заклади (вузи), підпорядковані органам виконавчої влади, не можуть мати жодного стосунку до системи підготовки майбутніх суддів.

До того ж із закону вилучено таке поняття, як «навчання за заочною формою». Нагадаю: у 2013 р. 630 кандидатів пройшли спецпідготовку. Дві третини претендентів навчалися заочно, тому невипадково 20% тих, хто складав кваліфіспит, його не подолали. Світу не відома практика заочної підготовки кандидатів на посаду судді. Ця форма більш властива підвищенню кваліфікації, яке може відбуватися дистанційно — через Інтернет, за допомогою відеоконференцзв’язку тощо. Але спецпідготовка — це щоденне особисте спілкування тренера (викладача) й майбутнього судді, чи то стажування безпосередньо в суді.

Нині ми переглядаємо програму спецпідготовки, щоб кращі правники, які подолають відбірковий іспит, за річний термін могли отримати необхідні знання та навички суддівської професії. Тобто завдання школи — не давати другу вищу освіту, не виправляти вади вишів щодо наданих теоретичних знань, а навчити бути суддею та передати відповідні навички суддівської діяльності.

Тому левову частку спецпідготовки (75—80%) становитимуть практичні заняття: вирішення кейсових справ, участь у модельних судових засіданнях, робота в малих групах, стажування в судах різної спеціалізації, органів прокуратури та досудового розслідування, адвокатських об’єднань, установ пенітенціарної системи. Претенденти навчатимуться написання судових рішень; застосування практики Європейського суду з прав людини; як підтримувати зв’язок зі ЗМІ; як адмініструвати в суді; як проводити допит свідків, експертів, оцінювати докази.

Друге, не менш важливе досягнення — зміна доктрини суддівської освіти. За ініціативи НШС розроблена та схвалена, в тому числі експертами Ради Європи, Концепція національних стандартів суддівської освіти. Це наша дорожня карта. Основний наголос у документі робиться на тому, що і спецпідготовка, і підвищення кваліфікації діючих суддів мають бути кардинально змінені з точки зору форм і змісту навчання.

Так, у підготовці мають активно використовуватися інтерактивні методи. Викладач повинен не читати лекції, а здійснювати презентації, організовувати взаємодію слухачів, їх роботу в групах, проводити тренінги, колоквіуми та використовувати інші практично зорієнтовані методи освіти. Читання класичних 1—2-годинних лекцій має відійти в минуле, адже вони не дають належного рівня засвоєння матеріалу. А от за допомогою інтерактивних методів навчання засвоювання матеріалу може досягати до 60—80%.

Третє досягнення — нові напрями суддівської освіти. Зокрема, це психологічна підготовка як кандидатів, так і діючих суддів. Фахівці школи будуть допомагати вирішувати проблеми, з якими судді можуть часто стикатися, наприклад передчасне професійне згорання, проблеми вербальних комунікацій тощо. Незабаром у НШС почне працювати й кабінет психолога для суддів. Лекції з психології отримують схвальні відгуки слухачів школи, про що свідчать результати анкетувань.

«Кандидати забезпечуватимуть себе житлом власним коштом. Держава виплачуватиме їм лише стипендію»

— Чи спіткали школу невдачі в реалізації певних питань?

— Нам не вдалося переконати Уряд (і на це є об’єктивні причини) в необхідності будівництва сучасного комплексу НШС. У багатьох країнах — Франції, Іспанії, Польщі — такі школи, як правило, розміщені на околицях міст. У комплексах є гуртожитки, їдальні для суддів, окремі аудиторії для різних форм підготовки. Тобто судді ізольовані в певному сенсі, що дає їм змогу краще зосередитися на навчанні.

— Чим аргументував Кабінет Міністрів свою відмову? Відсутністю кош­тів?

— Сьогодні фінансування з боку держави капітальних вкладень відсутнє. Але надія є — нас відвідав представник Світового банку та в ході зустрічі щодо допомоги Україні у сфері здійснення правових реформ відзначав, що предметом такої допомоги мог­ло б бути й фінансування будівництва нового комплексу НШС.

Сьогодні ми займаємо офісне приміщення, тому проводити навчання тут неможливо. Лише завдяки апеляційним, вищим спеціалізованим, Верховному судам та нинішньому складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів, які безкоштовно надають свої конференц-зали для проведення занять, вдається виконувати наші функції.

У будь-якому випадку, коли ми подолаємо кризу й розпочнеться фаза сталого економічного розвитку, то я переконуватиму Уряд, парламентарів у необхідності виділення необхідних асигнувань на будівництво комплексу будівель школи.

— Незабаром набере чинності закон «Про забезпечення права на справедливий суд», яким передбачена річна спецпідготовка претендентів на мантії. Де проходитиме навчання? Де житимуть претенденти?

— На жаль, кандидати забезпечуватимуть себе житлом власним коштом. Держава виплачуватиме їм тільки стипендії в розмірі, не меншому від половини посадового окладу судді місцевого суду.

Що стосується приміщень, де проходитиме навчання, то проситимемо керівництво Київського національного університету ім. Т.Шевченка, щоб нам надали для цієї мети приміщення Інституту післядипломної освіти. ВККС, яка опікується діяльністю НШС, за ініціативи її голови Сергія Козьякова уже уклала угоду про співпрацю з КНУ. Ми розраховуємо, що в рамках цієї угоди нам удасться розв’язати цю непросту проблему.

— Чи можете ви дати гарантію, що коли спецпідготовка триватиме рік, а претенденти не навчатимуться заочно, то всі кандидати складуть кваліфіспит?

— Я переконаний: якщо складуть не всі, то варто розраховувати на досить високий відсоток тих, хто впорається з тестуванням. Таку впевненість можу обгрунтувати. Особи, які приймають для себе рішення стати суддею, на час проведення спецпідготовки звільняються з постійного місця роботи. Тобто, залишаючи місця своєї професійної діяльності: адвоката, прокурора, слідчого, юрисконсульта, помічника судді, — вони роблять свідомий вибір.

Упевнений: такі кандидати йдуть до школи цілеспрямовано. У них сталі професійні наміри. Я думаю, охочі вершити правосуддя не ризикнуть так невдало розпорядитися спецпідготовкою, щоб потім не скласти кваліфіспиту, а отже, втратити шанс стати суддею. Хоча життя, звичайно, може внести свої корективи. Об’єктивні причини, наприклад сімейні обставини, можуть змінити плани. Цього не можна виключа-
ти.

У той же час відповідно до законодавчих змін претендент не складе іспиту, якщо набере менш ніж 75% від максимально можливого бала. Це доволі високий бар’єр. Як відомо, попередній склад ВККС знижував цю планку, бо інакше багатьом кандидатам довелося б відмовити.

— Тобто можна сподіватися, що 20% претендентів не відсіються після складання екзамену?

— Я впевнений, що не буде такої великої кількості осіб, як у 2013-му, які не зможуть упоратися з кваліфіспитом. За річний термін спецпідготовки школа зможе дати претендентам знання, достатні для його подолання.

— Який сенс у проходженні спецпідготовки, якщо кандидати після завершення навчання ще тривалий час (рік, два, а то й три) перебувають у резерві? Чи не було б більш ефективно, якби вони проходили спецпідготовку безпосередньо перед призначенням?

— На моє переконання, не зовсім правильно, коли така лава запасних, а це близько 800 суддів, не відповідає прогнозованим потребам у заміщенні вакансій. Дійсно, багато з тих, хто пройшов спецпідготовку в 2013 р., дотепер не стали суддями. Думаю, ВККС урахує цей досвід і внесе певні корективи в планування добору суддівських кадрів з урахуванням реального стану речей.

Очевидно, сьогодні варто взяти до уваги те, що за результатами кваліфікаційного оцінювання, люстраційних процесів значна частина суддів або добровільно, або примусово залишить свої посади. Таким чином, люстрація та атестація трохи прискорять рух черги резервістів і зменшать ризик втрати ними професійної придатності.

«Європейські країни не знають такого явища, як складення іспиту на знання права суддями касаційної інстанції»

— На вашу думку, яких якісних змін можна чекати в системі суддівської освіти після набрання чинності новою редакцією закону «Про судоустрій і статус суддів»?

— Понад 20 років у країні йде дискусія про судову реформу. В основному увага акцентується на суддівській незалежності. Ставилося питання про те, як її досягти, які зміни необхідні в судоустрої та порядку призначення та звільнення суддів тощо.

У той же час питанням, які є надзвичайно важливими для якості судочинства та повернення довіри, — дисциплінарній відповідальності та суддівській освіті — належна увага не при­ділялася. Як відомо, якісна освіта — запорука того, що в систему прийде кваліфікований, підготовлений суддя. І прийде не за чиєюсь протекцією, а буде відібраний за об’єктивними конкурсними критеріями.

Ці два компоненти — дисципліна та освіта — більш визначальні, ніж те, якою буде судова система: 3- чи 4-ланковою, яким буде порядок призначення та звільнення суддів. Якісна освіта та дієвий механізм відповідальності — запобігання можливим зловживанням суддею. Нарешті ці архіважливі питання, що реально впливають на стан справ у судочинстві, знайшли своє відображення в змінах до закону «Про судоустрій і статус суддів», які було внесено парламентом 12 лютого цього року.

До речі, законом уведена додаткова функція НШС — проведення курсів навчання суддів, які тимчасово відсторонені від здійснення правосуддя за рішенням ВККС.

— У той же час НШС буде залучена й до проведення регулярного кваліфікаційного оцінювання володарів мантій, передбаченого законом.

— Так, якщо суддя не впорається з первинним кваліфікаційним оцінюванням у формі іспиту, то НШС має дати йому можливість пройти необхідне додаткове навчання, аби скласти екзамен.

До того ж проведення такого оцінювання покладає на школу виконання додаткових функцій — розроблення тестових завдань для суддів усіх рівнів та спеціалізації. Оцінювання проводитиме ВККС. Оскільки наше завдання — науково-методичне забезпечення діяльності комісії, то тести готуватиме школа. У нас є досвід такої роботи, хоча до цього часу ми розробляли завдання тільки для кандидатів у судді та для суддів, які мали намір перевестися до іншого суду.

Нині йдеться про складання відповідного іспиту суддями касаційних судів. У зв’язку із цим виникає низка складних завдань щодо рівня когнітивності, критеріїв складності тесту тощо. Ми залучаємо до цієї роботи представників міжнародних інституцій та розраховуємо, що в співпраці з ними вдасться надати ВККС відповідні інструменти, які б дали можливість виявити некваліфікованих суддів.

До речі, європейські країни не знають такого явища, як складення іспиту на знання права суддями касаційної інстанції. Це українське ноу-хау. Адже вже сам доступ до посади судді касаційної інстанції передбачає, що це мають бути кращі з кращих. В основі професійного зростання — якісна оцінка професійної діяльності суддів, яка ретельно аналізується та є єдиним і головним критерієм того, чи може він відправляти правосуддя в касаційній інстанції. Якщо в його досьє зазначається про велику кількість скасувань, суддівських помилок, про наявність дисциплінарних стягнень чи то відсутність належного суддівського досвіду, то така особа не може стати суддею касаційної інстанції.

«Ми не можемо примусити суддю відвідувати більше заходів для його самоосвіти»

— На одній з робочих зустрічей член ВККС Юрій Тітов зауважив: отримавши більш як 10 сертифікатів, деякі служителі Феміди мають невтішні показники роботи, а саме — велику кількість скасованих рішень. А от законники, які через низку об’єктивних причин не мали можливості регулярно відвідувати заняття, навпаки, продемонстрували на практиці знання законів та їх застосування. На вашу думку, нинішній підхід до підвищення кваліфікації є ефективним?

— Так, на нещодавній зустрічі членів ВККС і ректорату школи (яка тривала майже 2 год.) були обговорені стан та завдання, які стоять перед НШС у світлі, зокрема, й нинішніх законодавчих змін. Ми відчули позитивну реакцію та підтримку з боку комісії кроків, які здійснює школа в питаннях реформування суддівської освіти.

До речі, завдяки змінам, унесеним до закону «Про судоустрій і статус судів», удалося відійти від формального підходу до підвищення кваліфікації працюючих суддів. Запровадження системи оцінювання викладачем НШС того, як той чи інший суддя пройшов підготовку, насамперед у формі тренінгових занять, — це крок уперед. Раніше судді просто заповнювали анкету, в якій оцінювали якість пройденого навчання та викладача.

Новий вид контролю — оцінювання викладачем слухачів — допоможе краще зрозуміти, як засвоїв суддя матеріал. Так, висновок викладача долучатиметься до суддівського досьє. Раніше в сертифікаті зазначалося, що суддя прослухав той чи інший курс. Відтепер буде зрозуміло, чи здобув він нові знання та як його навчання оцінює викладач.

Кожний суддя сам для себе визначає потребу в професійному зростанні. Є судді, які прагнуть зробити кар’єру. Вони не тільки активно проходять обов’язкову підготовку, а й залюбки беруть участь у заходах щодо періодичного навчання — конференціях, семінарах, колоквіумах, тренінгах. До того ж вони можуть самостійно підвищувати кваліфікацію, знайомлятися з практикою Євросуду.

Певних суддів може задовольняти проходження лише обов’язкового навчання. Вони не бачать необхідності в додатковій освіті, бо не планують рухатися вгору східцями кар’єри. Ми не можемо примусити суддю відвідувати більше заходів для його самоосвіти.

Наявність сертифікатів сама по собі не є свідченням належного рівня суддівської освіти. Хоча якщо суддя був активним та відвідував заняття з метою отримати нові знання і прагнув стати більш професійно підготовленим, то очевидним буде й результат. Тому немає прямої залежності рівня знань від кількості отриманих сертифікатів.

Сьогодні НШС і ВККС працюють у тандемі. У нас спільне завдання й розуміння того, як домогтися змін у системі суддівської освіти. Добре, що комісія розглядає себе не як орган адміністрування, оскільки сучасна європейська практика говорить: заклади суддівської освіти мають бути автономними, але в той же час працювати під наглядом органів судової влади.

Не секрет, що в минулому кар’єра судді не повною мірою залежала від якості його знань та кваліфікованості. Необхідно було мати протекцію, бути, так би мовити, в політичному тренді. Це девальвувало значення суддівської освіти та кваліфікованості в цілому.

Суддя місцевого суду міг дуже швидко отримати посаду в апеляційній чи касаційній інстанції. Система добору суддів та їх професійне зростання, передбачені новою редакцією закону, це виключають. Не протекція, а належна суддівська кваліфікація та освіта мають бути гарантією кар’єрного зростання.

 «Суддя, який отримає не дуже позитивні відгуки, не матиме високих шансів у боротьбі за посаду»

— У першому інтерв’ю, яке ви дали нашому виданню, запевняли: служителі Феміди, які проходять підвищення кваліфікації, повинні не просто прослухати курс, для них варто запровадити екзамен, аби з’ясувати, наскільки гарно вони засвоїли знання. До тих, хто не отримав сертифіката, мають застосовуватися дисциплінарні засоби мотивації, наприклад позбавлення премії чи інші грошові стягнення. Чи є сьогодні необхідність у запровадженні таких санкцій, враховуючи законодавчі зміни?

— Така необхідність відпаде. Адже відтепер у суддівському досьє лежатиме анкета викладача, в якій буде оцінка того, як суддя пройшов навчання. Коли ВККС вирішуватиме питання кар’єри (переведення до суду іншого рівня чи іншої спеціалізації, обрання безстроково), не останню роль у цьому відіграватиме оцінка. Суддя, який отримає не дуже позитивні відгуки, вочевидь, не матиме високих шансів у боротьбі за посаду. Адже його конкуренти можуть мати вищий рівень знань.

Тому необхідність у застосуванні фінансових інструментів відповідальності за байдуже ставлення до підвищення кваліфікації відпадає.

— У минулому році НШС уперше провела підготовку володарів мантій з вищих спецсудів. Чому школа вдалася до такого кроку? Адже раніше це не практикувалося, і до того ж зазвичай саме судді з вищих спецсудів викладають у НШС.

— Дійсно, представники вищих судів діляться своїми знаннями та досвідом роботи в стінах школи. У той же час закон не робить винятку в частині необхідності підвищення кваліфікації суддів касаційної інстанції. Тому НШС зобов’язана запропонувати їм відповідні програми для підвищення кваліфікації.

Коли школа запросила суддів вищих спецсудів пройти підготовку, ми відчули певний скептицизм з їхнього боку. Водночас, розуміючи, які саме знання їм потрібні, залучили для викладання відомих учених, уповноваженого Верховної Ради з прав людини, суддів Конституційного Суду, провідних адвокатів. Тобто запропонували «меню», яке їх зацікавило. Судді вищих судів були приємно вражені тим, що це може бути корисним для них, хоча, звісно, є й недоліки, і ми про них знаємо.

Нині розробляємо програму підготовки суддів ВС. За підтримки проекту ЄС «Підтримка реформи у сфері юстиції в Україні» та координатора проектів ОБСЄ в Україні плануємо запросити як лекторів членів Венеціанської комісії, очільників верховних судів інших країн, суддів ЄСПЛ, європейських експертів.

— Сьогодні багато говорять про тиск на служителів Феміди. Школа проводить навчання і для тих законників, які займають адмінпосади. На вашу думку, чи повинна НШС навчати керівників того, як себе поводити в надзвичайних ситуаціях — коли на них чиниться тиск, знайомити з основами кризового менеджменту?

— Спеціального курсу, який би стосувався питання запобігання тиску на суддів, немає. Та є складові, які допоможуть судді правильно відреагувати на складну ситуацію, захистити себе від намагань впливу на нього. Цьому допомагають курси із судової етики, які включають у себе питання комунікації між суддями, між колективом та керівником суду, між суддями та суспільством. Для керівників судів передбачені лекції, які дають можливість оволодіти інструментами протидії тиску, боротьби з корупцією навичками психологічної витримки, стресостійкості.

Завдяки таким складовим ми намагаємося допомогти суддям стати незалежними, бути готовими до нестандартних ситуацій та знати, як поводитися.

— Дякую. Сподіваюся, під час наступної нашої зустрічі поговоримо вже про результати реалізації нових положень закону «Про судоустрій і статус суддів».

— І вам дякую за увагу до діяльності школи. Завжди радий поділитися своїм баченням сьогодення та майбутнього такого важливого питання, як освіта суддів.