Оксана Шамрай // Електронний суд в українському судочинстві: нормативне врегулювання та перші практичні здобутки //

Оксана Василівна ШАМРАЙ,

кандидат юридичних наук,

начальник відділу науково-методичного забезпечення

діяльності Вищої ради юстиції Національної школи суддів України

УДК 004.09:347.97

Електронний суд в українському судочинстві:
нормативне врегулювання та перші практичні здобутки

Стаття присвячена дослідженню питання впровадження в судах інформаційних технології, порядку їх використання при здійсненні правосуддя, а також дослідження міжнародних стандартів з цього питання. Досліджено вітчизняний досвід у цій сфері, а також судова практика щодо надсилання судами учасникам судового процесу електронних повідомлень, а також досвід запровадження електронного суду м. Любліні (Польща)

Ключові слова: інформаційні технології, інформатизація судів, електронний суд, електронний документ

Шамрай О.В. Электронный суд в украинском судопроизводстве: нормативное урегулирование и первые практические достижения

Статья посвящена исследованию вопроса внедрения в судах информационных технологий, порядка их использования при осуществлении правосудия, а также исследованию международных стандартов по этому вопросу. Исследовано отечественный опыт в этой сфере, а также судебная практика по отправке судами участникам судебного процесса электронных сообщений, а также опыт внедрения электронного суда в Люблине (Польша)

Ключевые слова: информационные технологии, информатизация судов, электронный суд, электронный документ

O. Shamrai. Electronic Court in Ukrainian Judicial Proceeding: Statutory Regulation and first practical achievements.

The article is devoted to the implementation of Information Technology in Courts, order of their use during the trial and the international standards researching. Domestic experience in this area, Court Practice on sending emails to the Courtroom Participants and the experience in implementing of the Electronic Court in Lublin (Poland) are explored in this article.

Key words: Information Technology, Informatization of Courts, Electronic Court, Electronic Document

Дата виконання роботи – 5 серпня 2014 року

Сучасний період розвитку суспільства характеризується, насамперед, збільшенням масштабів, глибини та динаміки проникнення інформаційно-комунікаційних технологій (далі – ІКТ) в усі сфери життя громадян, суспільства, суб’єктів господарювання та держави, посиленням впливу ІКТ на процеси глобалізації, адміністративні реформи, забезпечення національної та міжнародної безпеки, взагалі, на соціально-економічний розвиток та конкурентоспроможність країни. Для України розвиток інформаційного суспільства є одним з національних пріоритетів і розглядається як загальнонаціональна задача. При цьому ІКТ відводиться роль підґрунтя соціально-економічного прогресу як одного з ключових чинників інноваційного розвитку економіки.

Законом України “Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки” [1] визначено, що національна політика розвитку інформаційного суспільства в Україні ґрунтується на засадах: пріоритетності науково-технічного та інноваційного розвитку держави; формування необхідних для цього законодавчих і сприятливих економічних умов; всебічного розвитку загальнодоступної інформаційної інфраструктури, інформаційних ресурсів та забезпечення повсюдного (інакше кажучи, поширеного всюди) доступу до телекомунікаційних послуг та ІКТ; сприяння збільшенню різноманітності та кількості електронних послуг, забезпеченню створення загальнодоступних електронних інформаційних ресурсів; поліпшення кадрового потенціалу; посилення мотивації щодо використання ІКТ; широкого впровадження ІКТ в науку, освіту, культуру, охорону здоров'я, охорону навколишнього середовища; забезпечення інформаційної безпеки. Одним із головних пріоритетів України вищевказаним Законом визначено побудову орієнтованого на інтереси людей, відкритого для всіх і спрямованого на розвиток інформаційного суспільства, в якому кожен міг би створювати і накопичувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися і обмінюватися ними, щоб надати можливість кожній людині повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи суспільному і особистому розвиткові та підвищуючи якість життя.

З урахуванням сучасного стану та тенденцій розвитку України, основними стратегічними цілями розвитку інформаційного суспільства визначено: забезпечення комп’ютерної та інформаційної грамотності громадян; прискорення впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій у державне управління, охорону здоров’я, культуру, освіту, науку; забезпечення відкритості інформації про діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування; підвищення якості та доступності адміністративних послуг, спрощення процедур їх надання; розвиток національної інформаційної інфраструктури та її інтеграція до світової інфраструктури; захист інформаційних прав громадян та організацій, захист персональних даних; розвиток електронної економіки.

Враховуючи наведені стратегічні цілі, надзвичайно актуальним є питання інформатизації судової системи, тому що без впровадження автоматизації процесів в суді неможливий подальший розвиток системи правосуддя. Інформатизація судової системи дозволяє забезпечити удосконалення діяльності суду шляхом підвищення якості надаваних послуг для того, щоб держава могла гарантувати належний доступ українських громадян до правосуддя, і, як наслідок, задоволеність та зростання довіри до суду.

Питань інформатизації судової системи стосуються праці таких науковців, як: Богданов Л.В., Котюк І. І., Лебедєв В.М., Сегай М.Я., Стефанюк В.С., Клімашевська Ю.А., Швець М.Я. та ін. Разом з тим, у науковій літературі залишаються недостатньо дослідженими міжнародні стандарти впровадження інформаційних технологій у судову діяльність, вітчизняний досвід у цій сфері, а також судова практика щодо надсилання судами учасникам судового процесу електронних повідомлень.

У зв’язку з цим, метою даної статті є висвітлення теми впровадження в судах інформаційних технології, порядку їх використання при здійсненні правосуддя, а також дослідження міжнародних стандартів з цього питання.

Деякі питання інформатизації судової системи знайшли своє відображення у європейських та міжнародних рекомендаціях та стандартах. Цікавим є те, що ще у 1981 році Комітет Міністрів Ради Європи рекомендував державам-членам скасувати застарілі процедури, які не мають практичної користі, забезпечити судам достатній персонал та можливості ефективної роботи і ухвалити порядок, який дозволить контролювати перебіг провадження з самого його початку [2].

У Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки зазначається, що “Розподіл справ серед суддів суду має здійснюватися на основі об'єктивних попередньо встановлених критеріїв для забезпечення права на незалежність та неупередженість суддів. На такий розподіл справ не повинні впливати сторони у справі чи інші особи, зацікавлені в результатах розгляду справи” (Див. п. 24). “І органи влади, і судді повинні підтримувати ідею використання систем електронного розподілу справ і технологій зв'язку та передачі інформації. Використання таких систем у судах вітається” (Див. п. 37) [3].

Щодо доступності судових рішень, то Консультативна рада європейських суддів у своєму Висновку № 7 (2005) з питання “Правосуддя та суспільство” рекомендувала, “… щоб принаймні усі рішення Верховного Суду та інші важливі судові рішення були доступними на Інтернет-сайтах безоплатно…” [4]. Також необхідно щоб інформація про судову практику в усіх галузях права і по всіх регіонах розповсюджувалась за допомогою однієї чи кількох автоматизованих систем, а судові рішення мають вноситись в автоматизовану систему регулярно і в розумні строки (додаток 1 до Рекомендації № R (95) 11 Комітету Міністрів Ради Європи) [5].

Вище згадані питання в Україні вже знайшли своє законодавче врегулювання. Так, питання автоматичного розподілу справ було вирішене з прийняттям Закону України “Про судоустрій і статус суддів” [6], статтею 15 якого встановлено, що персональний склад суду для розгляду конкретної справи визначається автоматизованою системою документообігу за принципом вірогідності розподілу справ під час реєстрації в суді позовних заяв, клопотань та скарг, з обов’язковим врахуванням ступеня завантаженості кожного судді, спеціалізації, а також вимог процесуального закону.

Щодо питання здійснення контролю за перебігом судового провадження з самого його початку і до винесення рішення, то воно також було вирішене із запровадженням автоматизованої системи документообігу суду. Положення про автоматизовану систему документообігу суду було затверджене рішенням Ради суддів України 26 листопада 2010 року [7].

Для забезпечення доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції була створена автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень – Єдиний державний реєстр судових рішень. І як рекомендували Консультативна рада європейських суддів та Комітет Міністрів Ради Європи, судові рішення, внесені до реєстру є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Важливим кроком стало затвердження 21 грудня 2012 року Радою суддів України Стратегічного плану розвитку судової влади України на 2013 – 2015 роки [8], в якому одними із стратегічних завдань судової влади України на три роки визначено доступ до правосуддя, інноваційне використання технологій та вдосконалення судових процедур для підвищення та підтримки високого рівня довіри до судів. Одним із шляхів по підвищенню якості здійснення правосуддя в українських судах є впровадження сучасних технологій, розробки та застосування систем уніфікованого автоматизованого діловодства (стратегічне завдання 5).

Саме тому першочерговими завданнями, що стоять перед судовою владою України щодо підвищення продуктивності роботи судів та якості здійснення правосуддя, зокрема, через розробку та уніфіковане використання сучасних технологій, є наступні:

- визначити показники ефективності роботи суду, відобразити їх у статистичній звітності, проаналізувати процедури діловодства, описавши процеси та порядок роботи з документами, в разі необхідності удосконалити їх;

- забезпечити відповідність програмного забезпечення удосконаленим процедурам роботи з документами та забезпечити інтеграцію програмних продуктів, які використовуються в судовій системі;

- розробити План інформатизації судів, який визначив би, зокрема, принципи, стандарти, часові рамки та бюджетні розрахунки, необхідні для функціонування єдиної судової інформаційної системи;

- удосконалити програмне забезпечення автоматизованої системи діловодства в судах та забезпечити системний контроль за її функціонуванням.

Наступним кроком у реалізації завдань, які стоять перед судовою владою, стала розробка Державною судовою адміністрацією Концепції галузевої програми інформатизації судів загальної юрисдикції та інших установ судової системи (далі – Концепція), яка була погоджена Державним агентством з питань науки, інновацій та інформатизації України як генеральним державним замовником Національної програми інформатизації [9]. Згадана Концепція відповідає пріоритетним напрямам державної політики у сфері інформатизації, сучасному стану та тенденціям розвитку інформатизації і Концепції Національної програми інформатизації, схваленій Законом України від 4 лютого 1998 року №75/98-ВР.

Реалізація Концепції дасть змогу вирішити заплановані стратегічні завдання, що сприятиме підвищенню рівня інформатизації судів, ДСА України, інших органів та установ судової системи і забезпечить умови для функціонування Єдиної судової інформаційної системи України та буде відповідати все більш активним та конкретним вимогам громадян з розширення інформації про діяльність судів та установ судової системи.

Головною метою Концепції для вдосконалення інформаційно-телекомунікаційної системи судів є: якісне поліпшення рівня судового захисту прав і свобод громадян та юридичних осіб; підвищення доступності, зростання довіри до органів правосуддя, поліпшення думки населення про суди, їх ролі та соціальної значимості; формування позитивного іміджу судової системи в цілому; підвищення правового рівня інформованості населення, їх ділової активності щодо забезпечення захисту своїх прав, свобод і законних інтересів в судовому порядку.

Зазначеного вище можна досягнути шляхом скорочення термінів розгляду судових справ за рахунок: впровадження відеоконференцзв'язку та інтернеттехнологій у повсякденне життя суду; повного переходу до електронного документообігу в судах, що підвищить швидкість прийняття судових рішень; підвищення оперативності інформаційної взаємодії судів та держаних органів і установ; комплексного забезпечення інформаційної безпеки та захисту інформації в єдиній судовій інформаційній системі, а також модернізації та розвитку інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури судів. Безумовно, запровадження таких інновацій потребуватиме проведення навчання з метою підвищення кваліфікації як з суддів, так і працівників апаратів судів. Саме для цього в Національній школі суддів України вже завершується робота над розробкою дистанційного навчального курсу для керівників апаратів судів та їх заступників “Судове адміністрування” і найближчим часом планується його запровадження. Однією із тем, які будуть запропоновані слухачам буде тема “Електронний суд”.

З урахуванням складності та масштабності задач по впровадженню Концепції, планується здійснювати цей процес у три етапи, які передбачать як розробку та впровадження нових підсистем, так і вирішення питань щодо вдосконалення і модернізації існуючих інформаційних та локальних систем, а також запровадження нових підсистем.

Так, на першому етапі у 2013 році було заплановано запровадити підсистеми “Інформаційний кіоск” та “Електронний суд”, супроводжувати та вдосконалювати підсистеми “Кадри”, “Аналітика”, “Відеоконференцзв'язок”, “Комплексна система захисту інформації”, “Судове діловодство та документообіг”, а також підтримувати функціонування підсистем “Протоколювання та звукозапис судового процесу”, “Судова статистика”, “Єдиний державний реєстр судових рішень”, “Єдина база даних електронних адрес, номерів факсів (телефаксів) суб'єктів владних повноважень”, “Інтернет-портал та соціальна мережа Феміда”, “Зв'язок та передача інформації”, “Адміністрування системи”, “Матеріально-технічне забезпечення”, “Законодавство та право”, а також “Модернізація та розвиток локальних обчислювальних мереж ДСА України та судів, розвиток корпоративної мережі”.

Другий та третій етапи реалізації (2014-2015 рр.) передбачають супроводження та вдосконалення підсистем запроваджених у 2013 році - “Відеоконференцзв'язок”, “Електронний суд” та “Судове діловодство та документообіг” і підтримку функціонування всіх інших підсистеми, їх модернізацію та розвиток локальних обчислювальних мереж ДСА України та судів, розвиток корпоративної мережі.

У 2012 році Державним підприємством “Інформаційні судові системи” була розроблена Концепція електронного суду України [10], у якій визначено, що побудова системи електронного суду України має на меті побудову комплексу технічних рішень, виконуючих наступні завдання:

- надання можливості громадянину або організації направити до будь-якого суду країни підписану електронним цифровим підписом (ЕЦП) позовну заяву (апеляційну або касаційну скаргу) разом з пакетом супутніх документів за допомогою мережі “Інтернет”;

- надсилання стороні процесу електронної копії процесуального документу або повістки засобами електронного або мобільного зв’язку (e-mail або SMS);

- розробка та впровадження універсального формату обміну даними, завдяки якому стане можливою передача справ та документів між автоматизованими системами документообігу суду різних розробників – так звана “загальна шина даних”.

Для реалізації проекту “Електронний суд” ДСА України 7 вересня 2012 року видано наказ № 105 “Про реалізацію пілотного проекту щодо обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу” [11]. Це стало наступним кроком по запровадженню пілотного проекту щодо обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу. Цим же наказом був затверджений Тимчасовий регламент обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу.

Першими в Україні судами, у яких було вирішено розпочати з 15 жовтня 2012 року реалізацію пілотного проекту “Електронний суд” стали Святошинський районний суд міста Києва та апеляційний суд Дніпропетровської області. А от уже з 26 листопада 2012 року до реалізації інноваційного проекту долучились господарський суд Вінницької області, Севастопольський апеляційний господарський суд, Харківський окружний адміністративний суд, Харківський адміністративний апеляційний суд. Після вдалої апробації пілотного проекту у вище перелічених судах, 17 червня 2013 року Державною судовою адміністрацією України було прийняте рішення (наказ ДСА України від 31 травня 2013 року № 72) [12] запровадити у місцевих та апеляційних судах загальної юрисдикції порядок щодо обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу (кримінального провадження) із застосуванням автоматизованої системи документообігу суду відповідно до Тимчасового регламенту обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 7 вересня 2012 року № 105. Керівників апаратів судів зобов’язали оприлюднити на веб-сайтах судів, а також інформаційних стендах в приміщеннях судів інформаційні повідомлення про початок реалізації проекту, який покликаний забезпечити своєчасне отримання учасниками судового процесу (кримінального провадження) повісток, повідомлень та інших документів під час розгляду судових справ, дотримання процесуальних строків, скоротити видатки на поштову кореспонденцію та друк паперових документів.

Переваги електронного суду полягають у тому, що він надає можливість для: відкриття провадження за допомогою електронних засобів; здійснення подальших процесуальних дій у рамках провадження в середовищі електронного документообігу; отримання відомостей про хід справи шляхом одержання доступу до судової інформаційної системи; одержання інформації про результати провадження в електронному вигляді. Запровадження цієї підсистеми забезпечить безперервність судового процесу з використанням новітніх інформаційних технологій, організацію повного циклу електронного документообігу в судовій системі (від підготовки до підписання та відправлення документів сторонам судового процесу, іншим судам та державним органам і установам).

У Тимчасовому регламенті обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу визначено порядок подання учасниками судового процесу до суду документів в електронному вигляді, а також надсилання таким учасникам процесуальних документів в електронному вигляді, паралельно з документами у паперовому вигляді відповідно до процесуального законодавства.

Відповідно до Тимчасового регламенту система обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу – це програмний комплекс, що є складовою веб-порталу судової влади, який забезпечує подання до суду документів в електронному вигляді та надсилання документів в електронному вигляді судом учасникам процесу. Учасники судового процесу можуть подати в електронному вигляді документи до суду і отримати надіслані судом документи лише після реєстрації у зазначеній системі, розміщеній на офіційному веб-порталі судової влади України. При реєстрації особа заповнює форму із обов’язковим зазначенням певної інформації.

В електронному вигляді користувачі можуть надіслати у суд будь-які документи і матеріали, передбачені процесуальним законодавством. Документи, які подаються в якості доказів або інших письмових матеріалів, подані користувачем самостійно або на вимогу суду, повинні бути переведені в електронний вигляд за допомогою засобів сканування. Як на стадії підготовки справи до судового розгляду, так і на стадії судового розгляду, на вимогу суду особи, які беруть участь у справі, зобов’язані подати документи і матеріали попередньо надіслані в електронному вигляді в оригіналі.

Тимчасовим регламентом визначено вимоги до документів, які подаються в електронному вигляді: усі процесуальні документи, які надсилаються до суду електронною поштою повинні бути скріплені електронним цифровим підписом, відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис” [13].

Якщо при відправці документів особою дотримані всі встановлені вимоги, то співробітником служби діловодства суду надсилається їй повідомлення про отримання судом поданих в електронному вигляді документів із зазначенням дати та часу їх отримання. Права доступу до електронних документів, які надійшли на адресу суду надаються суддям у провадженні яких перебувають відповідні судові справи. У разі не дотримання умов, особі надсилається повідомлення про те, що документи не можуть бути визнані, як такі, що надійшли до суду із обов’язковим зазначенням причини.

Суд після виготовлення та підписання процесуального документа паралельно із порядком визначеним процесуальним законодавством, надсилає електронні копії процесуального документа, скріплені електронним цифровим підписом судді (судді-доповідача, головуючого судді), електронною поштою на поштову скриньку учасника судового процесу. Після отримання електронного підтвердження доставки електронного листа в поштову скриньку особи відповідальний працівник суду роздруковує таке повідомлення та долучає його до матеріалів справи. Облік електронних відправлень здійснюється у відповідних реєстрах електронної відправки. Отримання електронного підтвердження доставки електронного листа в поштову скриньку особи є тестовим підтвердженням факту належного повідомлення її судом. Електронні копії процесуальних документів в електронному вигляді отримуються паралельно з документами у паперовому вигляді.

З метою забезпечення своєчасного інформування учасників судового процесу (кримінального провадження) про час і місце розгляду справи, був запроваджений пілотний проект щодо надсилання судами учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень.

Першими судами, які з 3 червня 2013 року долучились до реалізації цього пілотного проекту стали Печерський районний суд міста Києва, Святошинський районний суд міста Києва, Автозаводський районний суд міста Кременчука, апеляційний суд Закарпатської області, апеляційний суд Дніпропетровської області. Керівників апаратів цих судів зобов’язали оприлюднити на веб-сайтах судів, а також інформаційних стендах в приміщеннях судів інформаційні повідомлення про початок реалізації пілотного проекту щодо надсилання судами SMS-повідомлень учасникам судового процесу.

З 1 жовтня 2013 року у всіх місцевих та апеляційних загальних судах запроваджено порядок щодо надсилання судами учасникам судового процесу та кримінального провадження текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень (згідно з наказом Державної судової адміністрації України № 119 від 20 вересня 2013 року). До 1 жовтня 2013 року вказаний проект був запроваджений у 15 судах.

Порядок надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень (далі – Порядок), затверджений наказом ДСА України від 1 червня 2013 року № 73 [14], був розроблений відповідно до вимог частини першої статті 135 Кримінального процесуального кодексу України, частини 6 статті 74 Цивільного процесуального кодексу України та визначає порядок формування та надсилання засобами автоматизованої системи документообігу суду учасникам судового процесу текстів судових повісток в електронному вигляді шляхом відправки SMS-повідомлень.

Самі ж вимоги до змісту судової повістки у вигляді SMS-повідомлення визначаються статтею 137 Кримінального процесуального кодексу України та статтею 75 Цивільного процесуального кодексу України.

Порядком встановлено, що текст судової повістки може бути надісланий судом учаснику судового процесу (кримінального провадження) SMS-повідомленням лише після подання ним до суду заявки про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом роздруковування та заповнення Учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

У випадку зміни номеру мобільного телефону учасника судового процесу (кримінального провадження) чи за наявності обставин, які перешкоджають отриманню ним тексту судової повістки шляхом SMS-повідомлення, особа повинна невідкладно подати до суду заяву про зміну порядку здійснення судового виклику. Формування тексту судової повістки, облік та її відправка у вигляді SMS-повідомлення здійснюється в автоматизованій системі документообігу суду. Результат доставки SMS-повідомлення на номер мобільного телефону учасника судового процесу (кримінального провадження) (дата та час доставки або причина недоставки) автоматично розміщується у відповідному електронному реєстрі автоматизованої системи документообігу.

Судова повістка додається до електронної обліково-статистичної картки справи як документ по справі, після чого автоматично доставляється у вигляді SMS-повідомлень на номер мобільного телефону учасника судового процесу (кримінального провадження). Відповідальний працівник апарату суду – особа, на яку відповідно до посадових обов’язків покладено завдання роботи з вхідною та/або вихідною кореспонденцією суду або інша особа, визначена наказом керівника апарату, роздруковує таке повідомлення та долучає його до матеріалів справи.

Слід зазначити, що хоча запровадження таких інновацій як електронний суд, судових повісток у вигляді SMS-повідомлень розпочалося у минулому році, вже сьогодні ми маємо результат. Із 85249 судових повісток, надісланих судами у 2013 році, 3934 повістки були надіслані у вигляді SMS-повідомлень, а вже станом на 15 червня 2014 року судами надіслано 320234 SMS повісток. Як свідчить практика, громадяни України позитивно сприйняли запровадження системи “Електронний суд”, у якій в 2013 році зареєструвалося 6815 осіб, а за перше півріччя 2014 року ще 2585 осіб. За допомогою вищезазначеної системи судами було надіслано 116814 документів в електронному вигляді (у 2013 р. – 34380; у першому півріччі 2014 р. – 82434) [15].

Цікавим також є те, що суди у своїй діяльності не тільки застосовують вищезазначені новації, а й вже є перші судові рішення, у яких здійснюється посилання на порушення процесуального права, в частині неналежного повідомлення учасників судового процесу за допомогою SMS-повідомлення.

Так, 2 липня 2014 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ у справі № 6-20304 св 14 за позовом про поділ майна подружжя, встановив порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, що вплинуло на правильне вирішення справи, і зазначивши у своєму рішенні наступне: “Із матеріалів справи вбачається, що апеляційним судом повістку на адресу відповідача направлено не було. Натомість у матеріалах справи міститься довідка про доставку на ім’я відповідача SMS-повідомлення про виклик у судове засідання. Однак таке повідомлення відповідача не можна вважати належною фіксацією того, що він був повідомлений про дату апеляційного розгляду, оскільки відповідно до п. 2 Порядку надсилання учасниками судового процесу текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлення, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 1 червня 2013 року № 73, текст судової повістки може бути надісланий судом учаснику процесу SMS-повідомленням лише після подання ним до суду відповідної заявки. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом заповнення учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. Апеляційний суд не врахував та не звернув уваги на те, що відповідачем така заявка до суду не подавалась. Отже, підстав повідомлення учасника процесу SMS-повідомлення у суду не було. Також з довідки суду незрозуміло, на чий саме номер відправлено SMS-повідомлення про виклик до суду”.

У зв’язку із цим Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ констатував, що розгляд справи за відсутності учасника процесу щодо якого немає належних відомостей про вручання його судової повістки, є порушенням ст. 129 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, розглянувши справу за відсутності відповідача, апеляційний суд позбавив його права за судовий захист, не дослідив належним чином його доводи, не звернув увагу на особливість спірних відносин, до яких застосовується презумпція спільності майні подружжя, що призвело до не встановлення фактичних обставин у справі, які впливають на її правильне вирішення. Тому, керуючись статтями 336, 338 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу задовольнила частково, ухвалу апеляційного суду скасувала, справу передала на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Отакий ми маємо перший український досвід використання інноваційних технологій задля вдосконалення судових процедур. І як будь який досвід він складається як із здобутків, так і із помилок. Слід зазначити, що Україна не є першою країною, яка запроваджує проект “Електронний суд”. Переважна частина положень проекту запозичена з досвіду зарубіжних країн.

Так, електронний суд м. Любліна (Польща) розпочав свою роботу 1 січня 2010 року. Справи (окрім кримінальних) в такому суді розглядаються в режимі електронних процедур, тобто через Інтернет. До компетенції електронного суду входить переважно розгляд справ про стягнення грошових коштів. За регламентом суду рух всієї документації в суді здійснюється в режимі он-лайн, з можливістю оформлення електронних витягів з документів для передачі їх сторонам процесу. Для цього діє спеціальна електронна адреса суду.

Завдяки ефективному використанню електронних процедур судовий розгляд став більш ефективним, а сам процес розгляду справ набагато швидшим. За період роботи суду (з 1 січня 2010 року по 17 вересня 2012 року) до нього надійшло 4055510 справ, по 3948668 справам було прийняте рішення. Показник вражає, це складає 98% від всіх поданих позовів. З початку 2012 року і по 17 вересня 2012 року в суд надійшло 1800562 справи, із них вирішено по суті 1795000 справ. У місяць це складає приблизно 180 тисяч справ. І це при тому, що в електронному суді працює всього 8 суддів, 62 референдарії (підсудді) та 5 асистентів суддів, а організаційно-технічне забезпечення суду здійснюють ще близько 20 працівників (секція по скануванню документів, експедиція, архів тощо).

Досить широкими повноваженнями наділені референдарії (підсудді). Вони ознайомлюються з електронними позовами, самостійно приймають рішення про сплату судового збору та видають відповідний наказ за власним електронним підписом, який електронною поштою надсилається позивачу. Після сплати позивачем визначеної у судовому наказі суми судового збору, суддя розглядає справу без участі сторін і приймає рішення ґрунтуючись виключно на описі доказів, викладених у позові. Рішення у справі з електронним підписом судді надсилається в електронній та письмовій формі позивачу і відповідачу. Цікавим є те, що відповідач не знає про те, що проти нього поданий позов доки не отримає рішення суду у справі.

Багато громадян обирають саме таку форму подання позову, тому що судовий збір при розгляді справи у електронному суді значно нижчий і складає лише 1/4 від суми, яка була б сплачена у звичайному суді. Це є важливим фактором з огляду на те, що електронний суд розглядає переважно позови про стягнення грошових коштів. Цікавим є також той факт, що у електронному суді немає обмежень щодо суми позову, а у звичайному суді є. Так наприклад, районний суд розглядає спори за позовами про стягнення грошової суми у розмірі до 75 тис. злотих, а окружний суд вирішує ті спори, у яких сума позову перевищує 75 тис. злотих.

Відзначимо, що такі ініціатива Польщі як запровадження електронного суду, є доволі затребуваною як з боку громадян, так і з боку бізнесу.

І це не дивно, тому що зростаючі темпи інформатизації суспільства в даний час виявляються у всіх сферах соціальних відносин. Постійно з’являються нові інформаційні технології, багатофункціональні системи, які надають більше можливостей для вирішення комплексних завдань. Запровадження ж порядку щодо обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу передбачає реалізацію індивідуалізованого способу у наданні послуг та інформації для учасників судового процесу за допомогою використання інформаційних і телекомунікаційних технологій.

Використання сучасних технологій та інформатизація судової системи забезпечує вдосконалення судових процедур і підвищує якість надання послуг судами, і як наслідок, підвищує рівень рівня довіри до судів. Але при цьому не слід забувати, що для належного функціонування системи “Електронний суд” необхідна не тільки розробка відповідного програмного забезпечення, а й покращення матеріально-технічної бази судів і наявність високих користувацьких навичок у працівників апаратів суду та суддів.

Підводячи підсумок, необхідно зазначити, що плюси функціонування системи “Електронного суду” очевидні, це дотримання процесуальних строків, зниження часових і грошових витрат сторін по доставці документів до суду, підвищення зручності і швидкості обробки документів і т.д.

Список використаних джерел:

Закон України “Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки” [Електронний ресурс] Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/537-16
Рекомендація R (81) 7 Комітету міністрів державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя, ухвалена на 68 засіданні заступників міністрів 14 травня 1981 року [Електронний ресурс] Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_133
Рекомендація CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, ухвалена на 1098 засіданні заступників міністрів 17 листопада 2010 року [Електронний ресурс] Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_a38
Висновок № 7 (2005) Консультативної ради європейських суддів [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.judges.org.ua/article/communications.pdf
Рекомендація R (95) 11 Комітету міністрів державам-членам стосовно відбору, обробки, подання та архівації судових рішень у правових інформаційно-пошукових системах, прийнята 11 вересня 1995 року [Електронний ресурс] Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_129
Закон України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року № 2453-VI [Електронний ресурс] Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17
Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затверджене рішенням Ради суддів України 26 листопада 2010 року № 30 [Електронний ресурс] Режим доступу: http://court.gov.ua/969076/RRSU302010/
Стратегічний план розвитку судової влади України на 2013 – 2015 роки, затверджений Радою суддів України 21 грудня 2012 року [Електронний ресурс] Режим доступу: http://court.gov.ua/969076/rsusp/
Концепція галузевої програми інформатизації судів загальної юрисдикції та інших установ судової системи, погоджена Державним агентством з питань науки, інновацій та інформатизації України (лист від 28 серпня 2013 року № 1/06-1-805) [Електронний ресурс] Режим доступу: http://court.gov.ua/49271/

10. Концепція електронного суду України, розроблена Державним підприємством “Інформаційні судові системи” у 2012 році [Електронний ресурс] Режим доступу: http://kbs.org.ua/files/koncept_d.pdf

11. Наказ Державної судової адміністрації України від 7 вересня 2012 року № 105 “Про реалізацію пілотного проекту щодо обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу” [Електронний ресурс] Режим доступу: http://dsa.court.gov.ua/dsa/14/N1052012/

12. Наказ Державної судової адміністрації України від 31 травня 2013 року № 72 “Про реалізацію проекту щодо обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу” [Електронний ресурс] Режим доступу: http://dsa.court.gov.ua/dsa/14/N722013/

13. Закон України “Про електронний цифровий підпис” від 22 травня 2003 року № 852-IV [Електронний ресурс] Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/852-15

14. Порядок надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затверджений наказом ДСА України від 1 червня 2013 року № 73 [Електронний ресурс] Режим доступу: http://dsa.court.gov.ua/dsa/14/N732013/

15. Презентація Голови Державної судової адміністрації України З. Холоднюка на XII позачерговому з’їзді суддів України, який відбувся 19-20 червня 2014 року IV [Електронний ресурс] Режим доступу: http://court.gov.ua/userfiles/file/DSA/SCA_Presentation.pdf